Санатана Дхарма
Отже, секти — це тi релiгiйнi об'єднання, якi вiдiйшли вiд щирого Навчання Бога.
А Навчання Бога до нас дiйшло, у тому числi, через вуста або письмена Крішни, Лао-Цзи, Ісуса Христа, Мухаммада, Бабаджі, Сатья Саі й iнших Божественних Посланцiв, пророкiв, великих учнiв Бога й духовних подвижникiв. (Головна суть їхнiх проповiдей зведена в наших книгах [7,10]).
Також можна вибрати кiлька важливих цитат зi Старого Завiту.
Але обернемо увагу, що у всiй Бiблiї немає опису Отця — головного Об'єкта сподiвання всiх вiруючих. Як же можна спрямовуватися в любовi до Того, про Кого нiчого не вiдомо? Чи не тому Вiн виявився майже зовсiм забутим у масових християнських церквах?
А в Бхагавадгіті про Нього й про Шлях до Нього сказано все. Біда лише в тiм, що Бхагавадгіту переводили на росiйську мову ранiше тi люди, якi самi її не цiлком розумiли. Достовiрний же переклад могли зробити тiльки тi, хто самi перетворили у своє життя все Навчання Крішни.
Бог протягом всiєї iсторiї людства на Землi вчить людей тому самому ж: як розвивати себе, прагнучи до Божественної Досконалостi, до Злиття з Ним. Це Божественне Навчання називається "Санатана Дхарма" — "Споконвiчний Закон". Бог цьому вчив й учить через Аватарів i пророкiв. Але люди щораз згодом забувають саме головне в даному Ним конкретному Навчаннi, дещо в ньому псують, iнодi аж до протилежностi, i починають ворогувати з iншими людьми, якi зiпсували Навчання трохи iнакше [7].
Тому Боговi доводиться знову й знову втiлювати Частки Себе в людськi тiла або ж говорити все через нових пророкiв — щоб у черговий раз спробувати воскресити Санатану Дхарму. А людям властиво приймати Його Посланцiв як ворогiв своєї "щирої вiри", знущатися з Них, убивати Їх.
Зараз на Землi так проповiдує чисте Божественне Навчання Аватар Сатья Саі. (Його Вчення iнтегроване в книгах [5,7,10] й у Додатку до даної книги).
Суть Навчання Сатья Саі, як i Навчань всiх iнших Божественних Учителiв, коротко зводиться до наступного:
Головна мета будь-якої людини — Злиття себе — як розвиненої свiдомостi — зi Свiдомiстю Бога. Заради реалiзацiї цього треба вивчити себе й Бога як багатомiрнi явища, у тому числi, пiзнати Обитель i переселитися свiдомiстю до неї.
Щоб це здiйснити, треба пiдготувати себе духовними практиками — такими, як пранайами, прийоми пратьяхари й медитативнi тренування.
Але нiякi тренування не виявляться корисними, якщо в людинi немає сильної вiри й спрямованостi до Творця, а також розвитої здатностi до Любовi. Любов — це функцiя духовного серця, i її треба починати розвивати через взаємодiю з людьми й iншими втiленими iстотами. Основнi принципи тут такi: жаль до усiх i служiння всiм по принципах карми-йоги. Карма-йога — це i є практичне здiйснення любовi до Бога й людей, це i є найкращий спосiб розвитку себе. Одна лише вiра без активного служiння — мертва.
Вiру теж треба ростити в собi постiйним пам'ятанням про Бога; пiдмогою тут можуть бути релiгiйнi бесiди, богослужiння з оспiвуванням Господа й т.ін.
Всi принципи взаємин з iншими людьми й iншими iстотами укладаються в коротку заповiдь Вьяси: "Усiм допомагай (у всiм добром), нiкого нiколи не кривдь!".
Сатья Саі дає детальну розшифровку цiєї заповiдi стосовно до безлiчi конкретних земних ситуацiй [7,10]. У земному життi кожної людини, учить Вiн, є двi головнi вiхи: Бог — як Цiль, i смерть тiла — як межа наших можливостей стати краще. Запам'ятаємо ж це й, вiдкинувши всi дрiб'язки, все зайве зi свого Шляху, присвятимо себе тiльки прямому виконанню сенсу своїх життiв: розвитку себе як свiдомостi — спершу якiсному, а потiм i кiлькiсному, як ми обговорювали на сторiнках, у тому числi, цiєї книги.
"Нi плазування, нi роздратування, нi вигода не будуть вратами... Але вiльне служiння, серцеве шанування й свiдоме сходження наблизять до порога Свiтла."[2:460].
Запам'ятаємо: через це — наше звiльнення вiд пут карми, вiд хвороб, вiд необхiдностi наступних нових занурень у мир страждань; через це — Злиття навiки iз самим головним Улюбленим!
