Простота
Простота — це розумна природнiсть способу життя, поводження, невибагливiсть, вiдсутнiсть зарозумiлостi, важливостi. Простота — це передумова Любовi. Вона ж — необхiдний атрибут духовних подвижникiв, якими нас хоче бачити Бог.
Щонайкраще вона формується через близькiсть до натуральної природи, через умiння сонастроюватися з її гармонiєю. I саме тут, у самотi лiсiв, полiв, озер, без нафарбованих вiй та губ, без сережок у вухах, без елегантного синтетичного одягу чи навiть без одягу взагалi — ми можемо любити красу Утвору i Творця, оптимально приймати допомогу Бога, розливаючись свiдомiстю в красi Утвору й у Святому Духу.
Простота прекрасна й у проявах любовi до iнших людей: у посмiшцi, у дружностi, у нiжностi, у вiдкритостi з друзями.
Тiльки скрiзь треба мати почуття мiри. Так наприклад, ходити голими серед нерозумiючих тебе людей, пропагуючи так своє розумiння "простоти", — це буде називатися безтактнiстю; гармонiчним, духовним учинком це визнано бути не може.
Також i в сексуальних вiдносинах: "простота", що веде до венеричних хвороб i небажаних вагiтностей, сполучена з насильством й егоїзмом, — це зовсiм не те, до чого закликає нас Бог.
"Спонтаннiсть" прояву будь-яких своїх примх, потреб i бажань, що пропагується в деяких сучасних псевдодуховних сектах i кружках, теж до щирої Простоти вiдносини не має.
Щира Простота тiльки розумних людей гуни саттви i тих, хто пiднялися ще вище.
Люди ж гуни тамас пiд простотою будуть розумiти чи солодкуватiсть, чи насильство, брутальнiсть i мордобiй, чи п'яне рохкання, лежачи в багнюці.
Щира Простота — це елемент навчання "на Бога". Вона — не для тих, хто далекi вiд Нього
