Початковий контроль своїх емоцiй
Вiдхiд вiд грубості зовнiшньої — це всього лише метод. Але головна задача — вiдхiд вiд грубості внутрiшньої, у т.ч. вихiдної з нас. Це забезпечується контролем емоцiй, що є саме станами нас як свідомостей.
Причому кожна емоцiя випромiнюється за межi тiла. I тим далi, чим вона сильніша. При цьому вона робить свiй вплив на оточуючих людей та iншi iстоти.
Радикально задача контролю своїх емоцiй може бути вирiшена тiльки на наступних, бiльш високих етапах роботи. Але якщо не поставити перед собою вже зараз таку мету, не почати привчати себе до самоконтролю — то i надалi успiх важко очiкувати.
Зараз у боротьбi зi спалахами своїх грубих емоцiй i рiзних проявiв егоїзму буде дуже доречна покаяна робота, про яку ми говорили докладно вище.
* * *
Про це ми вже говорили багато в iнших книгах [9,17]. А зараз зверну увагу на те, що поверхневе, не глибоке вiдношення до етичних проблем може приводити iнодi до протилежного — щодо очiкуваного — ефекту.
Наприклад, ми обговорювали те, що прийняття концепцiї Жалю є одним з перших крокiв до освоєння Любовi. Але чи всi ясно розумiють, що жаль — це не занурення в тяжкi емоцiйнi стани "переживання за" когось... Люди, що впадають у такi стани, стають нестерпнi для навколишнiх, i особливо для тих, за кого вони "переживають". Бiоенергетичнi поля з такими характеристиками iнодi здатнi "добити" тих поранених чи хворих, за яких саме так "переживають". У жерв при цьому може виникати — на фоні афекту розпачу — прагнення позбутися вiд того, хто "наїхав" на них таким своїм станом "спiвчуваючого" чудовиська — за будь-яку цiну — на рiвнi самого глибинного iнстинкту самозбереження, уже не контрольованого розумом...
Такий "жаль", подiбно біоенерговампірізму [16], як мiнiмум, знищує любов мiж людьми, руйнує родини...
Нi, жаль — це зовсiм не "важкi" емоцiї, а загальний чистий i свiтлий настрой дбайливого вiдношення до усiх, по можливостi, форм прояву життя, неприйняття будь-яких актiв даремного заподiяння шкоди кому-небудь, готовнiсть допомагати усiм в усьому добром.
