"Корiнь"
Але Божественний Вогонь може бути пiзнаний i iнакше: Вiн завжди присутнiй у тiй частинi нашої планети, де починалося її створення — у її ядрi.
Там теж може бути прийняте Вогненне хрещення. А пройшовши по "шкалi багатомiрностi" ще глибше — пiд Вогненну складову ядра планети — можна вийти у вищу просторову мiрнiсть i вперше пiзнати там Споконвiчну Свiдомiсть.
Проходом в Обитель Творця для кожної людини є його енергетичний "корiнь", що з'єднує його анахату з вищою просторовою мiрнiстю. Саме пройшовши по цьому "коренi", той, хто знайшов належну силу в тонкостi i навчився проникати у вищi локи, може пiзнати Бога-Отця.
Про "корiнь" говорив у Бхагавадгіті Крішна. Даоси Китаю працюють з цiєю структурою, називаючи її "стеблом золотої квiтки". По "коренi" пiднiмають у тiло Божественний Вогонь тибетськi йоги, що працюють за методикою туммо [40]. Про це ж мова йде в Агні-йогі (Аркушi Саду Мории. Заклик [22]). Медитативний образ для роботи з "коренем" запропонував нам Бог через апостола Павла (Рим 11:18).
Але бiльшiсть людей упевнена, що в Землi знаходиться пекло, а Бог — "нагорi" (щодо кожної точки нашої круглої планети)...
... Я розумiю, що матерiалiсту неможливо представити проникнення до центра Землi: адже для нього Земля асоцiюється з "твердiнню". Але для успiшного мiстика, що опанував входом у вищi — найтоншi — еони, наша планета бачиться багатошаровою кулею Живого Свiтла-Любовi, у якому вiн може плавати iз шару в шар (з еона в еон), розчинятися в кожнiм з них, збирати себе в згусток iндивiдуальної свiдомостi знову, приймати їм рiзнi форми i розмiри, виливатися за межi "острiвця" планети у Всесвiтнiй Океан "Безмежностi", розчинятися в Ньому...
А щоб це трапилось, треба, як було описано вище, вiдiрватися вiд гуни тамас, пройти крiзь раджас i саттву i потiм вийти на пряме спiлкування з Богом — у якостi вiльної вiд тiла безсмертної свiдомостi, що націлилась до любовного Злиття з Головним Улюбленим.
Цей релiгiйний Шлях, iменований Богом "Прямим шляхом" ("Ваджраяной"), насправдi анiтрошки не схожий на обрядовi форми религий, де люди бояться смертi тiл i оплакують тiла тих, хто їх залишили, де вони настiльки закоханi в самих себе i поневоленi обжерливiстю, що вважають своїм непорушним правом убивати тварин i поїдати їхні тiла...
... То, де ми спершу пiзнаємо Бога в Його Вогненному Обличії: через Вогненне ядро нашої планети, чи ж у Вогненному "Махадублі", — значення не має. Але пiзнання i того, i iншого — необхiдне.
