Входження в Обитель Творця
Всесвiтня Обитель Творця насичена станом Його Великого Нiжного Спокою. Там немає яркої свiтностi: у яскравому Вогненному Обличчi Вiн виявляє Себе тiльки в Утворi. В Обителi ж свiтнiсть нагадує стан тихого i теплого нiжного ранкового сонячного свiтла.
Цей стан є протилежним вiдносно "чорного свiту" диявольського еона, насиченого "липкою" грубістю i злiстю, "злипання" з ним дарує помилкове вiдчуття грубої, насильницької могутностi... Це може спокусити когось. Але нам цього не треба.
Обитель Творця — це i не "Порожнеча", про що можна почути в середовищi некомпетентних послiдовникiв буддизму. "Порожнеча" ("Вакуум") — лише невiрний переклад на росiйську i iншi мови того буддiйського термiна, що дiйсно вiдображає реальнiсть. I цей невiрний переклад ввiв у спокусу дуже багатьох людей — i не-буддистiв, i тих, хто себе вважають буддистами.
Адже це дiйсно виглядає абсурдом для нормальної релiгiйної людини: прагнути не до Бога, а в Порожнечу... Навiть один з римських пап один раз обiзвав буддистiв атеїстами, що привело до мiжнародних терть.
Але i дуже багато прихильникiв традицiї буддизму, заплутавшись в "буддiйських" термiнологiчних нетрях, розумiючи Iстину невiрно, позбавляються стимулу до спрямованостi в Любовi до Споконвiчної Свiдомостi. У результатi "будинок" буддизму згодом розхитався i розвалився на багато сект, бiльшiсть з який не мають у своєму розпорядженнi вищi знання, причому частина їх перетворилася просто в "школи абсурду".
Але термiн "Порожнеча" повинен бути переведений iнакше — тодi все стає легко зрозумiлим для подвижника, що стоїть на Порозi Обителi Адібудди.
Однак, у тому-то i справа, у тому-то i парадокс, що нi я, нi хто-небудь iнший не повиннi називати в книгах це слово. Тому що воно буде вiдразу ж зрозумiло невiрно починаючими адептами — i вони стануть шукати Бога знову зовсiм не там... Тому нехай воно поки залишиться таємницею, я скажу його лише тим, хто пiдiйдуть до Порога...
Обитель Творця знаходиться по ту сторону дивної перешкоди, яку можна порiвняти з дзеркалом. Обитель — дiйсно в "Задзеркаллі". Для того, щоб провести туди гiдного учня, Божественний Вчитель надає йому Свiй "Махадубль" у якостi йїдама (об'єкта для iдентифiкацiї; термiн — з тибетського буддизму). I там, вiдкiля Махадубль виходить, може вiдбутися Злиття в Любовi з Всесвiтнiм Отцем, поступове пiзнання Його Всесвiтньої Тотальної Величi...
... Це стан цiлком оборотний. Тiло людини, що успiшно утвердились в Обителi, вiдрiзняється лише тим, що з нього струменiє Свiтло Любовi i воно носить навколо себе поле Спокою.
Спочатку Подвижник ще вiдчуває себе в Обителi гостем. Але поступово може перетворитися й у Хазяїна. I тодi починається нова фаза Його служiння втiленим людям — Служiння в якостi Святого Духа, Представника Бога-Отця.
